Міжнародна конференція з питань медичної реабілітації, підтримки психічного здоров’я, інституційних та політичних факторів і тактичної військової медицини – детально

Конференція відбулась за підтримки Офісу НАТО та Європейського командування Збройних сил США.

Головною темою конференції була система організації охорони здоров’я у військовому секторі, координація роботи державних органів, роль громадських і волонтерських організації. Іноземні фахівці з Великої Британії, США, Естонії, Данії, Болгарії, Румунії ділилися своїм досвідом медичної допомоги солдату від моменту отримання травми на полі бою і до реабілітації у профільних закладах. Особлива увага торкнулася реабілітації, у повному сенсі цього слова – фізичної, психологічної, соціальної.

 

Цікавими тезами конференції була інформація про стан сучасної медичної допомоги військовим у світі, а саме.

1.Трьохрівнева система лікування і реабілітації постраждалого солдата:

1) у медичних санітарних частинах безпосередньо біля території бойових дій,

2) у спеціалізованих лікарнях і військових госпіталях,

3) у реабілітаційних центрах і санаторно-курортних закладах.

2. В залежності від складності травми, якщо ушкодження серйозне, лікування солдата проходить якомога ближче до його дому (місця проживання).

3. Реабілітація триває від 30 до 90 днів. В окремих випадках 180 днів.

4. Цікавий фактор. Спільно із солдатом допомогу отримують члени сім’ї, зокрема, психологічного відновлення, оскільки це стрес для всіх. Їх також вчать правильно переносити існуючі складнощі адаптації солдата, поведінки, спілкування, як правильно фізично і психологічно підтримувати його, доглядати і т.д. Ця та інша необхідна допомога надається протягом всього життя.

5. Всі солдати повертаючись до дому, в тому числі, які зовні фізично здорові, проходять медичний огляд, особливо психологічний.

6. Існує чітка координація між міністерствами, зокрема Міноборони, яке виконує домінуючу роль, Мінохорони здоров’я та іншими органами.

7. Розвинена тактична медицина (перша медична допомога в умовах ведення бойових дій) дозволяє зберегти життя солдатам.

 

Також говорили про свої досягнення представники наших українських науково-дослідних інститутів, зокрема у питаннях протезування, протезобудування, реабілітаційних центрів та відділень. Найголовніша їх теза, що вони мають науковий, професійний потенціал, матеріальну базу для виготовлення необхідних засобів (протезів і т.і.) не гірших ніж іноземні зразки, однак фінансування недостатнє. Все про що вони говорили, робилося практично на їх ініціативі і власних силах. (Приклад. Кошти виділені державою на виготовлення одного протезу кінцівки 609 тис.грн., а реальна потреба для його виготовлення у межах 1,1 млн.грн.)

 

Узагальнені проблеми що були порушені на конференції:

1. Відсутність координації дій по забезпеченню проведення АТО і пов’язані з ним наслідки.

2. Міжвідомча роз’єднаність між державними органами. Ніхто не знає хто що робить, яким чином, за що відповідає, в т.ч. дублювання функцій.

3. Повільність реагування. Погодження спільних рішень проходить по 3 і більше місяців. Виділені у бюджеті 50 млн.грн., для психологічної реабілітації учасників АТО, за 5 місяців не можуть освоїти (станом на 01.05.15 не розпочато тендери для проф.організацій з надання такої допомоги).

4. Ручний режим управління процесом. Є проблема, її в окремому порядку, конкретна людина своїми вказівками вирішує. Система не працює.

5. Невідповідна (застаріла) правова база.

6. Відсутність навчальних програм для медичного персоналу.

7. Відсутність належних, сучасних протоколів лікування (підлаштованих до воєнних умов).

8. У лікувальних закладах не вистачає мед.препаратів. Одним з питань у вирішенні даної проблеми може бути скасування повторної сертифікації мед.припаратів, які надходять із-за кордону (донори просять прийняти!). Президент України схвально поставився до цієї ініціативи, але реагування Уряду немає.

9. У Міноборони відсутній реєстр травм – які травми, як, чим лікували, де пацієнт після травми, наслідки. І це через рік після початку АТО не дивлячись, що волонтери порушували це питання перед відомством. Більше того, деякі громадські організації ведуть свої відповідні реєстри під час надання допомоги.

10. Відсутня стратегія створення психологічної служби та тактичної медицини.

11. Вже 4 місяці від початку ініціативи не створено Міжвідомчий штаб по АТО, який мав би врегулювати в т.ч. всі 10 зазначених вище проблем.

 

Про свою роботу також доповіли громадські і волонтерські організації, зокрема Світовий конгрес українців, Міжнародна асоціація підтримки України, наша організація та інші.

Завдяки волонтерським організаціям збираються кошти по всій Європі, Сполученим Штатам, Канаді та іншим країнам. Навчаються першої швидкої медичної допомоги військовослужбовці, які відправляються в зону АТО,  доставляються гуманітарні вантажі, ліки, обладнання, засоби першої необхідності тощо. Найголовніше, всі від керівництва міністерств, іноземних гостів і до волонтерів визнали, що без громадських і волонтерських організацій, що існують по всій Україні, хто задіяний у допомозі учасникам АТО утримати ситуацію якою вона є на сьогодні було б неможливо.

 

 

Окремі цікаві факти.

У 1991 році, після визнання незалежності, в Україні було 750 тис. військових, а в 2014 році, на початок АТО їх залишилось 6 тисяч.

За даними Міністерства оборони в Україні є 9 лікарів-психологів військового спрямування. За інформацією інших учасників конференції їх є близько 60. Точну кінцеву цифру з’ясувати невдалося.

Румунія має 500 медичних психологів, 200 з них у військових частинах.

35% військовослужбовців, які були в зоні АТО були комісовані у зв’язку з психічним розладом здоров’я.

Структура травм військових АТО складає: 33% ушкодження голови, більше 50% ушкодження кінцівок, інше – загальні, різні травми.

60% тих хто загинув в АТО, можна було врятувати життя, якщо були б медичні підручні засоби (аптечки). Більшість травм від втрати крові, блокування дихальних шляхів – інф. волонтерів, що опікуються мед.проблемами.

Міжнародна статистика – 20% військових, які брали участь у бойових діях (навіть не ранених, не бувших у полоні) мають посттравматичний стрес, який потрібно лікувати!

Учасник АТО бувший у полоні, який повернувся (демобілізувався) йому не було проведено медичного огляду, в тому числі, психологічно – інф. озвучена самим військовим.

У нас потрібно близько 6 місяців «оббивати пороги» державних органів, щоб отримати допомогу учасникам АТО – інф. озвучена самим військовим.

 

Учасник конференції

Вадим Ващенок

Поділитися в соц. мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар